Поради батькам

Порада 1

 Нагадати дитині, що домашні завдання потрібні для того,що закріпити те, що пояснював вчитель на уроці, інакше в довгострокову пам’ять знання не перейдуть.

Порада 2

 Навичка виконання домашніх завдань без допомоги батьків не формується, такий закон засвоєння знань.

 Як допомогти дитині у підготовці домашнього завдання:

 - Перевірте чи правильно організоване робоче місце учня;

 - Привчайте дитину вчасно сідати за уроки;

 - Не дозволяйте учню занадто довго сидіти за робочим столом. Своєчасно влаштовуйте невеличкі перерви;

 - Спочатку контролюйте чи всі уроки виконані. Будьте присутні, коли дитина виконує домашні завдання, підбадьорюйте, пояснюйте, якщо учень щось не зрозумів або забув, але не замінюйте його діяльність своєю;

Порада 3

 Якщо батьки не контролюють і не допомагають дитині виконувати домашні завдання, то учень може його не робити і не записувати.

Порада 4

 Важливо спочатку перевіряти і співставляти те, що дитина записала в щоденник і те, що було реально задано – діти інколи не записують частину завдань.

Порада 5

 Показувати дитині приклад організованості і зібраності.

Порада 6

 Прийняти думку, що негативні оцінки в учбовому процесі неминучі, тому важливо не карати дитину, навпаки допомогти розібратися в проблемі.

 Для успішного навчання важливо:

 - Наскільки добре дитина розуміє зміст слів «неможна» і «треба»;

 - Чи знайоме дитині почуття відповідальності;

 - Чи організована дитина в найпростішому розумінні цього слова;

Порада 7

 Не думати, що якщо мама і тато відмінно навчалися в школі, то їх дитина обов’язково буде відмінником – діти необов’язково повинні бути схожими на батьків.

Порада 8

 Батьки мають пам’ятати, що в навчанні важливі не так оцінки, як реальні знання і вміння учня, його працездатність, відповідальність, потреба в отриманні нових знань. До того ж слід враховувати, що успішність в навчанні визначається багатьма факторами . Не останньою є віра батьків в можливості своєї дитини, а також їх спроможність надати реальну допомогу учню. Порада 9

 Якщо часто сварити дитину за «двійки» , може з’явитися шкільна тривога, яка дуже вплине на успішність. Навіть найрозумніша дитина може отримати низьку оцінку, якщо вона боїться, бо страх блокує пізнавальну діяльність.

 Якщо дитина погано навчається, то:

 - Вона втратила віру в свої сили;

 - Боїться, що його спитають на уроці;

 - Йому соромно відповідати перед учнями, перед вчителем;

 - Дорослі ставлять завищені вимоги;

Порада 10

 Не вимагати від дитини більше за її можливості на даний момент.

 Що робити?

 - Встановити точний діагноз (погіршення самопочуття, проблеми в родині …);

 - Починати з найпростішого ( вселити почуття впевненості в своїх силах, пробудити інтерес до навчання);

 - Підбирати цікаві завдання;

 - Уникати нервозності і невиправданих конфліктів;

 - Батькам слідкувати за собою, за своєю інтонацією під час занять, намагатися не підвищувати голос;

 - Обов’язково відмічати перші успіхи дитини;

 - Намагатися розвинути в дитині почуття гідності;

Порада 11

 Важливо самим батькам спокійно ставитися до оцінок дитини і не вимагати від неї лише відмінних оцінок - якщо мама занадто сильно турбується за оцінки, то і у дитини з’являється страх не виправдати сподівання мами.

Порада 12

 Важливо навчити дитину порівнювати свої досягнення із своїми попередніми, а не з досягненнями інших учнів. Порада 13

 Обов’язково хвалити за успіхи, створювати ситуації успіху, відмічати найменші досягнення. Придумайте штучні стимули у вигляді винагороди, які можна давати регулярно за невеликі досягнення у навчанні та поведінці.

 Навчальна діяльність є спільною, розподіленою – від дорослого (вчителя, батьків) надходять завдання і стимули, а від школярів – активність у їх досягненні.

Порада 14

 Дитина повинна бачити, що помилятися – це нормально, що помиляються мама і тато, бабусі і дідусі. Важливо вчасно і правильно виправити свою помилку.

Порада 15

 Діти часто сприймають оцінку за роботу, як оцінку особистості, тому треба вчити розділяти : «Я хороший, але в роботі я припустився 20 помилок і тому отримав «2».

Порада 16

 Важливо налаштовувати дитину : якщо вірити в успіх і старатися , то все обов’язково вийде.

 Зробити перший крок у вихованні самостійності допоможе простий прийом – скласти розклад виконання домашніх завдань.

 - Письмові завдання варто чергувати з усними.

 - Бажано завдання виконувати в той день, коли його задали, що не забути вивчений матеріал. Завдання з читання (переказ, вірш напам’ять) та іноземну мову варто повторити кілька разів.

 - Розподілити задані уроки рівномірно за днями тижня, щоб не було «то густо, то пусто».

 - Інтенсивне виконання будь-якого уроку не повинно перевищувати 30 хвилин.

 Бажаю гарних оцінок у новому навчальному році!!!

Щоб комп'ютер не був шкідливим

Сьогодні важко уявити своїх дітей без комп’ютера. З його допомогою можна пізнавати навколишній світ дошкільникові, він може стати хорошим другом у приготуванні уроків школярам, про невичерпні можливості в пізнавальній і навіть науковій діяльності студентів годі і говорити. Але цей витвір людини не є досконалим.

При роботі на комп’ютері організм людини отримує певні навантаження, що характеризуються розумовою, зоровою і фізичною напругою, що може привести до порушення опорно-рухового апарату, ураження хребта – порушення постави, сколіозу, ураження променезап’ясткового суглоба – тунельного синдрому, артрозу, порушення зору – зорового синдрому. Технічний прогрес зупинити неможливо – комп’ютерів усе одно більшатиме. Тому таким важливим є виховання правильного, грамотного ставлення до новинок техніки.

Купуючи комп'ютер дитині, потрібно пам'ятати декілька корисних рекомендацій, дотримання яких знижують несприятливий вплив комп'ютера на здоров'я дитини:

1.      Монітор повинен відповідати міжнародним стандартам безпеки. Частота кадрової розгортки повинна бути не менше 70 Гц. На сучасному етапі кращими по безпеці визнаються монітори на рідких кристалах, системи LCD.

2.      Дитина до 6 років повинна проводити за комп’ютером не більше 10-15 хв. І то не щодня. Для дітей 7-12 років обмеження становить 20 хв. На день.. Старшим дітям можна сидіти за комп’ютером не більше години в день. Для дітей, що відносяться до групи ризику за станом зору, час, проведений біля комп’ютера, потрібно дозувати індивідуально. При цьому періодичність занять з дитиною повинна бути не більше 2-х разів на тиждень.

3.      Важливо, щоб на монітор не потрапляло світло і не падали відблиски від лампи.

4.      Комп'ютер повинен  встановлюватися в добре провітрюваному приміщенні, де регулярно проводиться вологе прибирання.

5.      Розміри комп’ютерного столу й стільця повинні відповідати зросту дитини. Екран потрібно розташувати так, щоб  по відношенню до центру дисплея погляд падав трохи зверху вниз, під кутом 10-20 градусів. Найкраще розташувати монітор на такій відстані, щоб дитина могла торкнутися до нього кінчиками пальців витягнутої руки.

6.      Крім виконання спеціальної гімнастики, потурбуйтеся про те, щоб дивлячись в монітор, дитячі очі не страждали від занадто яскравих кольорів екранної картинки.

Діти активно  пізнають світ. Але від користі до шкоди – один крок. Помірне перебування за комп’ютером поліпшує концентрацію уваги, занадто довге – погіршує.

Для того, щоб знизити до мінімуму шкідливий вплив комп’ютера, необхідно стежити, щоб діти дотримувалися таких правил:

Коли друкуєте, зап’ястя мають лежати на столі, а не нависати над клавіатурою зверху і не тягнутися до неї знизу. Пальці повинні бути плавно зігнуті над клавішами.

Не намагайтеся сидіти занадто прямо; просто відкиньтеся назад так, щоб вас добре підтримувала спинка стільця. Ноги твердо поставте на підлогу, зігнувши їх під прямим кутом.

Час від часу змінюйте положення тіла, це допоможе зберегти рухливість дисків хребта (профілактика остеохондрозу), крім того,  так знімається напруга в м’язах.

Регулярно відпочивайте від монітора. Час від часу відводьте очі й дивіться куди-небудь далеко перед собою.

                                                                ПАМ’ЯТКА

 «ЯК ПРИВЧИТИ ДИТИНУ ДО САМОСТІЙНОСТІ

 ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ»

         Почніть із предмета, який найлегше дається Вашій дитині, і не відповідайте на жодне із запитань, звернених до Вас, доки завдання не буде виконане до кінця. Погляньте, чи є неточності, запропонуйте дитині самій їх виявити. Намагайтеся уникати слова помилка. Не висміюйте помилки своїх дітей.

         Математика. Таблицю множення повісьте над робочим столом, у куточку відпочинку і вчіть за нею і множити, і ділити одночасно. Випереджайте школу, вчіть всю таблицю. Задачі навчайте читати і уявляти те, про що йдеться. Якщо дитина не може впоратися із задачею, то покажіть, як це зробити за допомогою наочності, моделі, розв’язання іншої задачі.

         Читання. Один раз дитина читає сама. Потім переказує Вам прочитане. Якщо перекаже неточно певне місце тексту, то нехай перечитає ще раз. Обов’язково читайте з дитиною книжки вголос, по черзі, а де можливо, по ролях.

         Українська мова. Якщо у дитини виникли труднощі, виконайте з нею завдання усно, але не пишіть у підручнику ані букв, ані слів. Під час письмового виконання дитина ще раз усе пригадає. Вийдіть із кімнати, доки вона не виконає завдання. Не стійте за спиною.

         Природознавство. Привчайте навчатися не лише за підручником. Виписуйте журнали, купуйте додаткову літературу, користуйтеся і навчайте дитину користуватися довідковою літературою. Із періодичних видань робіть вирізки. Добірки за темами впорядковуйте у папках. Це знадобиться у наступні роки навчання.

          Зробити перший крок у вихованні самостійності допоможе простий прийом – скласти розклад виконання домашніх завдань.

 - Письмові завдання варто чергувати з усними.

 - Бажано завдання виконувати в той день, коли його задали, що не забути вивчений матеріал. Завдання з читання (переказ, вірш напам’ять) та іноземну мову варто повторити кілька разів.

 - Розподілити задані уроки рівномірно за днями тижня, щоб не було «то густо, то пусто».

 - Інтенсивне виконання будь-якого уроку не повинно перевищувати 30 хвилин.    

                                  Вимоги до ведення щоденника

1. Щоденник є шкільним документом учня.

2. Записи в щоденнику учні повинні бути чіткими, охайними, розбірливими.

3. Учень заповнює першу сторінку обкладинки, записує назву предметів, прізвища, імена, по батькові вчителів, розклад уроків, факультативних занять, позакласних і позашкільних заходів, “Правила для учнів”.

4. Учень щоденно записує домашні завдання у графи того дня, на який вони задані.

5.      Малювати в щоденнику або робити сторонні записи не дозволяється.

6. Учень пред’являє щоденник за вимогою учителя і класного керівника.

7. Учитель, оцінюючи відповідь учня, виставляє оцінку в класний журнал, одночасно вписує її в щоденник.

8. Класний керівник слідкує за наявністю в щоденнику всіх оцінок, одержаних учнем протягом тижня, зазначає кількість пропущених уроків за тиждень, в кінці щоденника виставляє підсумкові відомості про успішність та поведінку учня.

9. Батьки щотижня продивляються і підписують щоденник.

10. Адміністрація школи здійснює систематичний контроль за веденням щоденників учнями.

60 важливих фраз, які повинна почути кожна дитина

Іноді ми просто не знаємо, як висловити дитині свою любов, що сказати, крім «чудово» і «молодець». А говорити про це дуже важливо. Батьківські слова, як чарівні талісмани, залишаться з дитиною на довгі роки і будуть захищати, надихати і підтримувати все життя.

Подаємо список найважливіших, на думку дитячих психологів, фраз, які допоможуть виразити безмежну любов до вашої дитини.

Любов і гордість

Я тебе люблю.
Я пишаюся тобою.
Я такий радий, що ти в мене є.
Мені так подобається бути твоєю мамою / твоїм татом.
Ти дуже важливий для мене.
Я вірю в тебе.
Без тебе наша сім'я була б зовсім іншою.
Ти — моя найбільша цінність.
Ти робиш мене щасливим.
Коли я бачу, що ти щасливий, я щасливий теж.
Бути твоєю мамою / твоїм татом — моя улюблена робота.
Бачити, як ти ростеш, — найкраще в моєму житті.
Я ніколи не перестану тебе любити.
Ти все що мені потрібно.
Ти наповнив моє серце любов'ю.

Схвалення

Я приймаю тебе таким, який ти є.
Тобі не потрібно бути ідеальним, ти і без того хороший.
Я тебе розумію.
Я тебе прощаю.
Мені подобається дивитися на світ твоїми очима.
Спасибі тобі за те, що ти саме такий.

Підтримка

Ти цього вартий.
Не бійся бути собою.
Всі роблять помилки.
Так, і я теж.
Ти можеш завтра спробувати ще раз.
Ніхто не досконалий.
Ти не можеш подобатися всім без винятку, і це абсолютно нормально.

Важливість думки дитини

Я тебе слухаю.
Мені важливо твоя думка.
Ти можеш сказати «ні».
Ти можеш сказати «так».
Ти тоді був зовсім правий.
Давай зробимо по-твоєму.
Я тебе розумію.
Так, я з тобою погоджуюсь.

Довіра

Я тобі вірю.
Я тобі довіряю.
Я поважаю твій вибір і підтримую тебе.

Оцінка зусиль

Я знаю, що ти старався з усіх сил.
Ти мені так добре допомагаєш!
Я дуже ціную твою допомогу.

Визнання достоїнств

Ти такий винахідливий / артистичний.
У тебе завжди чудові ідеї.
Бути цікавим — це дуже добре.
Ти так цікаво розповідаєш!
Твоя картина / розповідь / пісня просто чудова.
Я тобою захоплююсь.
Це чудове питання!
Твоїм друзям з тобою пощастило.
З тобою я щодня вчуся новому.
Ти робиш мене краще.
Ти хороший хлопчик / дівчинка.
Ти відмінно виглядаєш сьогодні.
Ти вчинив дуже хоробро.
Ти в цьому розбираєшся краще мене!
Відмінно сказано!
Ти гарний і зовні, і зсередини.

Вам добре разом

З тобою завжди весело!
Так чудово, що у нас з тобою весь день попереду.
Розповідай швидше, не терпиться все почути!

Як спілкуватися з дитиною

• Спілкування на рівних. Рівень очей.
• Попросити дитину вас чому-небудь навчити.
• Запитувати в дітей поради.
• Цікавитися планами дитини та їх враховувати.
• Запитувати в дитини її річ і стукатися до неї в кімнату.
• Просити допомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати.
• Давати посильні доручення-з відомим успіхом.
• Схвалення взагалі (у цілому).
• Підтримка у важкій ситуації (навести приклад із власного життя знайти три позитивних моменти — оптимістичний погляд на життя).
• Не сюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим.
• Зустрічати як кращого друга і проводжати.
• Якщо ви не праві, просіть вибачення.
• Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми.
• Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками (негативний досвід — це теж досвід).
• 100 %-ва увага мінімум 15 хвилин щодня.
• Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації.
• Тілесний контакт 2—3 рази на день мінімум.

Як почути свою дитину

 (що батьки не повинні робити)

• Накази, команди, що заперечують почуття. (Дитина плаче, розбила коліно, дорослі: «Припини плакати!» — образа в дитини гарантована.)
• Попередження, застереження, погрози. («Якщо ти ще раз упадеш у цю калюжу...».)
• Моралі, проповіді («Учитися — це твій обов'язок» і т. д. Такі моралі викликають нудьгу, а потім і агресію).
• Поради і готові рішення («Я б на твоєму місці...»). Такі поради дратують дитину.
• Докази, нотації та висновки («У твоєму віці треба б знати...»). Нотації приводять до бажання боротьби і помсти.
• Критика, догани, обвинувачення («Усе через тебе...») приводять до уникання невдачі, низької самооцінки.
• Оціночна похвала (не хвалити, а говорити: «Я вважаю тебе...», «Мені подобається...»).
• Обзивання і висміювання (навіть жартівливі).
• Здогади та інтерпретація.
• Випитування та розслідування.
• Співчуття на словах, чутки. 
• Віджартування, відхід від розмови. 

Що треба пам'ятати батькам дитини, яка зростає 

• Дитина формується під впливом того оточення, в якому зростає.
• Дитина, що зростає в оточенні критики, навчається засуджувати.
• Дитина, що зростає в оточенні ворожості, стане агресивною.
• Дитина, що зростає в страху, буде всього боятися.
• Дитина, що зростає в оточенні жалості, навчиться співчувати самій собі.
• Дитина, що зростає в оточенні глузувань, стане сором'язливою і боязкою.
• Дитина, що зростає в атмосфері заздрості, заздритиме.
• Дитина, що зростає в оточенні заохочення, навчиться бути впевненою у собі.
• Дитина, що зростає в атмосфері терпимості, навчиться бути терплячою.
• Дитина, що зростає в атмосфері любові, навчиться любити.
• Дитина, що зростає в оточенні схвалення, навчиться подобатися самій собі.
• Дитина, що зростає в атмосфері визнання, навчиться бути цілеспрямованою.
• Дитина, що зростає в атмосфері великодушності, буде щедрою.
• Дитина, що зростає в оточенні чесності та справедливості, навчиться бути правдивою і справедливою

  Як поговорити з дитиною про брехню

  Коли дитина вам бреше, це викликає цілу гаму яскравих емоцій. Ймовірно, ви відчуваєте себе розлюченим, скривдженим і ображеним. Брехня дуже сильно засмучує батьків, тому що підриває фундамент довіри, який ми будуємо у відносинах з дітьми. Так що, якщо у вас у відповідь на брехню дитини виникла емоційна реакція - на продуману й «умисну» або ж «імпульсивну» брехню, яка виникла спонтанно, просто тому що дитина не встигла все обдумати, - вас можна зрозуміти, це нормально.
  
  
  Але, як би ви не злилися, як би вам не було боляче або образливо в момент, коли ви зловили вашу дитину на брехні, важливо відповісти їй в спокійному і розміреному ключі і не реагувати емоційно - «Як ти смієш брехати мені? Тепер я вже ніколи не зможу повірити тобі знову!». Коли ми надмірно бурхливо реагуємо, це призводить до того, що наші діти концентрують свою увагу на нашій нерозумній поведінці, що відволікає їх від прийняття особистої відповідальності за свою власну поведінку.
  
  
  Аналогічно, важливо не переборщити, накладаючи надмірне чи неналежне покарання, яке не відповідає обставинам, наприклад, «Ти покараний на цілий місяць! Ніякого комп'ютера!». І хоч від того, що ви озвучили неминучість покарання, вам може стати трохи легше, це ніяк не допоможе вашій дитині навчитися на своїй помилці.
  
  
  Часто діти воліють просто «відбути покарання», ніж брати участь у конструктивній бесіді з батьками про причини та наслідки своєї брехні. Але розмова про брехню - це саме те, завдяки чому відбувається навчання вашої дитини, це можливість вплинути на її вибір на користь більш послідовної та відповідальної поведінки.
  
  
  Що ми хочемо, щоб діти дізналися про брехню
  
  
  Розмова з дитиною про причину її брехні здатна навчити важливим речам у трьох аспектах:
  
  
  1. Розмова збільшує усвідомлення дитиною емоційного впливу брехні на інших людей.Брехня не вимовляється у вакуумі. Залежно від характеру брехні та її наслідків, діти здатні вплинути на життя багатьох людей, починаючи від братів і сестер до однолітків, однокласників, вчителів і тренерів. Діти мають тенденцію робити необдумані вчинки, часто вони не розуміють, як їх дії впливають на інших ... до тих пір, поки ви самі їм про це не розповісте.
  
  
  2. Розмова підвищує рівень їх інформованості щодо впливу брехні на них самих. Діти, коли брешуть, можуть відчувати почуття провини, сорому, втрату самоповаги і зниження самооцінки. Вони позбавляються свободи і змушені терпіти збільшення батьківського нагляду. Тому корисно відкрито поговорити з вашою дитиною про ці сумні реалії, щоб вона стала більш обізнаною про те, як брехня впливає на неї, на її особистість в цілому.
  
  
  3. Розмова вчить дітей тому, як важливі непорушні цінності. Система цінностей не може бути варіабельною або підбиратися для кожної конкретної ситуації; для того, щоб мати якийсь сенс, вона повинна бути послідовною. Система цінностей вашої дитини є наріжним каменем довіри у ваших стосунках.
  
  
  Розмовляючи з дитиною про брехню, ви створюєте для неї можливість краще розуміти наслідки своїх вчинків і, зрештою, стати більш правдивою людиною.
  
  
  Як домогтися успіху в розмові
  
  
  Важливо не тільки зануритись у цю розмову. Після того як ви трохи заспокоїтесь і зробите припущення стосовно перспективи, націльте дитину на необхідність і важливість чотирьох наступних моментів:
  
  
  1. Визначте наслідки або позбавте привілеїв. Безумовно, необхідно і доцільно визначити наслідки, які неодмінно настануть для дитини у зв'язку з її брехнею. Найбільш розповсюдженим наслідком є позбавлення привілеїв на певний період часу. Це відрізняється від суб'єктивно «вічного» покарання, про яке згадувалося раніше. При цьому призупинення дії певних привілеїв має бути пов'язане безпосередньо із вчинком.
  
  
  Наприклад, ваш син каже вам, що в цю п'ятницю на вечірці обов'язково буде присутня доросла людина, відповідальна за її проведення, ви йому дозволяєте піти, а пізніше дізнаєтеся, що дорослих там взагалі не було. Ви можете відповісти наслідком, званим «перевірка». В осяжному майбутньому, ваш син втрачає привілей відвідувати за довірою будь-який з подібних заходів до тих пір, поки ви точно не впевнитеся, що дорослий там все ж буде присутній. До речі, цей наслідок, найчастіше виявляється дуже ефективним. Дітям не подобається така умова, і вони приходять до того, що все ж таки простіше сказати правду.
  
  
  Відмова у привілеях на певний, суворо регламентований період часу, дуже важлива, оскільки допомагає дитині включитися і все осмислити. Так що час, який зазвичай витрачається на телефон або комп'ютерні ігри, буде проведений в думках про необхідність говорити правду і вчиняти обдумано, а не імпульсивно.
  
  
  2. Скажіть дитині, що частиною наслідків буде розмова з вами про брехню. Деякі діти не хочуть говорити про це взагалі. Цей процес викликає емоції, які для них вкрай дискомфортні, тому вони будуть чинити опір за будь-яку ціну. У такому випадку, поясніть, що втрата привілеїв залишиться в силі до тих пір, поки не відбудеться змістовна розмова. Інші діти, можливо, поспішать обговорити все, щоб дія наслідків якнайшвидше припинилася. На думку автора, найбільш ефективним буде, якщо ви збережете зазначений термін припинення привілеїв, а не завершите його відразу ж після розмови. Тому, якщо ви вважаєте за потрібне забрати у свого підлітка мобільний телефон на тиждень, а він зважитися на серйозну розмову з вами вже через день-два, він все одно не матиме права користуватися телефоном частину тижня, що залишилась. Привілеї поновляться після того, як будуть виконані обидві умови.
  
  
  3. Визначтеся зі структурою розмови ще до його її початку. Обговорення предмету розмови, можливо, здасться дитині дуже масштабним, і вона, швидше за все, розгубиться і не буде знати з чого почати і що ій при цьому слід очікувати. Ви можете просто сказати їй: «Ось деякі моменти, про які я хочу, щоб ти подумав, перш ніж ми почнемо розмову». Потім надайте дитині список з трьох або чотирьох наступних питань:
  • яку мету ти переслідував, коли брехав?
  • (якщо в брехню вплутані однолітки) як би ти охарактеризував справжню дружбу?
  • (якщо брехня шкодила дому або сімейним правилам) з чого ти вирішив, що брехня була тим єдиним способом впоратися із розчаруванням від наших правил/очікувань? Якщо ти незадоволений правилом, бо думаєш, що ми занадто суворі або надміру намагаємося тебе захистити, що б ти зробив з цим окрім брехні?
  • задайте питання про довіру, наприклад, таким чином: які у мене причини довіряти тому, що ти стримаєш своє слово у майбутньому?
  • що ти зробиш інакше, коли наступного разу опинишся в цій ситуації?
  4. Ніяких лекцій. Уникайте слова «чому». При декларуванні наслідків, які встановлюють певні рамки, а також під час серйозної розмови, намагайтеся уникати спокуси прочитати дитині емоційну лекцію про її вчинок. Тримайтеся по-діловому й абсолютно спокійно, задавайте «відкриті» питання, на які не можна відповісти просто «так» або «ні». Уникайте слова «чому». Якщо ви запитаєте вашої дитини «чому ти збрехав про те, що збираєшся на вечірку?», Ймовірно, це викличе в неї протест і захисну реакцію, які перешкоджатимуть на шляху навчання.
  
  
  Після того, як ви надали структуру розмови, і дитина все обдумала, переходьте безпосередньо до розмови. Ви можете при цьому використовувати поставлені вами запитання в якості орієнтира.
  
  
  Як я дізнаюся, що моя дитина чогось з цього навчилася?
  
  
  Ви знаєте найкраще, коли ваша дитина по-справді відверта, а коли просто розповідає вам те, що як вона вважає, ви хочете від неї почути. Діти, як правило, вчаться на помилках, кажучи відкрито і щиро про причини допущеної ними помилки. Вони, як правило, виявляють також і справжні емоції - смуток, почуття провини або сорому. Більшість дітей, коли брешуть, відчуваю себе далеко не дуже добре. У вашій бесіді неодмінно надайте їм простір для того, щоб поговорити про те, чому ж їм так неприємно від брехні.
  
  
  Деякі діти можуть брехати регулярно, але тільки от попадаються рідко. Ось чому, коли ви розумієте, що ваша дитина сказала неправду, важливо, щоб відбулася структурована конструктивна розмова, яка проллє світло на наслідки цієї брехні. Це не подарує дитині великого задоволення, але це буде внеском у формування такої дитини, яка виявить більше поваги до себе, вас і інших. Дитини, якій можна буде довіряти.
  Майкл Крамер, доктор філософії.