Батькам моїх учнів)))
Ваші діти - насправді не ваші.
Вони сини та дочки прагнення Життя.
Вони походять через вас, але не від вас.
І хоча вони з нами, все ж нам не належать.
Ви можете дати їм свою любов, але не свої думки.
Ви можете влаштувати їх тіло, але не душу.
Бо їх душі мешкають в завтрашньому дні, який ви
Не зможете провідати навіть у думках.
Ви можете намагатися бути схожими на них, але не пробуйте
Зробити їх схожими на вас.
Бо життя не повертається назад, не чекає воно вчора.
Ви - лук, від якого ваші діти, як живі стріли,
Посилаються вперед.
Стрілець бачить ціль на шляху незвіданого,
Він напружує свої сили, щоб стріли летіли швидко і далеко,
Нехай напруженість в руках стрільця буде за радість,
Бо, хоча він любить стрілу, що летить,
Він також любить свій міцно натягнутий лук.
Немає коментарів:
Дописати коментар